Самоврядування - це насамперед керування людини собою,

вибудова своєї особистості, самостійного керівника

своїм розвитком, інакше - самовиховання. 

В.О. Сухомлинський

З давніх-давен перед кожним учителем стоять два завдання: навчати дітей і одночасно виховувати їх; навчати і одночасно розвивати їхні здібності. Допомогти дитині усвідомити себе як особистість – ключове завдання вчителя як організатора виховного процесу. Найважливіший період становлення особистості майбутнього громадянина нашої держави припадає на шкільні роки. На думку В.О. Сухомлинського виняткову роль у формуванні молодої людини відіграє шкільний колектив і взаємини, що виникають у ньому.

Самоврядування – дієвий спосіб поєднання теорії та практики у вихованні громадянина демократичного суспільства, своєрідна практична частина громадянської освіти та виховання. Учні готуються до свідомої активної участі у суспільному житті держави, до самостійної адаптації в умовах швидких змін суспільного життя та на практиці засвоюють свої права і обов’язки. Елементи дорослого громадянського життя моделюються у школі через учнівське самоврядування, адже шкільне життя має будуватися на демократичних засадах. Добре організоване учнівське самоврядування стає тією силою, котра може розв’язати важливу проблему – навчити учнів приймати рішення і нести за них відповідальність. Якщо учнівське самоврядування почне реально діяти, життя всіх учасників навчального процесу стане цікавішим і демократичнішим.

Важливим чинником виховання є згуртованість дітей у колектив на основі єдності мети, праці, діяльності. Саме тому у практичній роботі намагаюся, щоб завдяки багатству життя колективу кожен його член переживав найвищу людську радість - радість усвідомлення того, що тебе шанують і поважають люди.